Розвиток молекулярно-біологічних методів суттєво змінив підходи до розслідування кримінальних правопорушень. Аналіз ДНК став одним із найбільш надійних інструментів ідентифікації особи, дозволяючи з високою точністю встановлювати зв’язок між підозрюваним, потерпілим та місцем події. Виявлення слідів ДНК є ключовим етапом у проведенні дослідження, оскільки саме від правильності їх виявлення та вилучення залежить подальша можливість проведення генетичної експертизи.
Сьогодні активно розвиваються технології швидкого ДНК-аналізу, які дозволяють отримувати результати безпосередньо на місці події. Перспективним напрямком є використання секвенування («читання» генетичного коду, що дозволяє виявляти генетичні зміни, мутації та розуміти структуру біомолекул), що дає змогу аналізувати навіть сильно «пошкоджені» зразки ДНК.
Окрему увагу приділяють автоматизації процесів та мінімізації людського фактору, що знижує ризик помилок і контамінації. У сучасних умовах спеціаліст-криміналіст стикається з низкою ускладнень: мінімальні кількості біологічного матеріалу, його руйнування під впливом зовнішніх факторів, а також ризик контамінації. Це зумовлює необхідність постійного вдосконалення методів пошуку, фіксації та аналізу слідів ДНК.
ДНК-сліди на місці події можуть бути видимими (кров, біологічні рідини, тканини) слабовидимими або невидимими (touch DNA – мікросліди, які містять клітини епітелію на предметах контакту).
У практиці огляду місця події найбільш поширеними є місця контакту рук (ручки дверей, зброя, мобільні телефони, кермо, ремені безпеки, інструменти); носії біологічних рідин (одяг, серветки, недопалки); предмети з можливими слідами епітелію (маски, рукавички, склянки, упаковки).
Ключова проблема: на відміну від «класичних» слідів, сліди, які містять ДНК, піддаються руйнації та надзвичайно чутливі до забруднення сторонньою ДНК (перехресна контамінація).
Правильне вилучення слідів ДНК є запорукою успішного подальшого аналізу. Найпоширенішими методами є змиви стерильними тампонами, зрізи матеріалу-носія, а також вилучення окремих об’єктів повністю.
Особливу увагу слід приділяти умовам зберігання біологічних зразків. Підвищена температура, вологість та ультрафіолетове випромінювання сприяють руйнації ДНК. Тому зразки необхідно зберігати в сухому, прохолодному середовищі, використовуючи спеціальні пакувальні матеріали.
Однією з найбільших загроз достовірності результатів експертизи є контамінація ДНК. Вона може виникати як на місці події, так і в лабораторних умовах. Основними джерелами контамінації є персонал, інструменти та навколишнє середовище.
Європейські настанови з мінімізації ДНК-контамінації підкреслюють необхідність зонування робіт, зміни рукавичок між об’єктами, уникнення розмов над зразком і дотримання стерильної чистоти.
Окремо для витратних матеріалів існує стандарт ISO 18385:2016, спрямований на мінімізацію ризику людської ДНК-контамінації у засобах, що використовуються для відбору/зберігання/аналізу біоматеріалу для генетично-молекулярних досліджень.
Нітрилові рукавички, медичні маски, одноразові комбінезони, а також антисептики Sterillium – усе це безпосередньо підтримує «антиконтамінаційну» дисципліну на місці події.
Не поодинокі випадки коли один об’єкт містить і дактилоскопічні сліди, і потенційні ДНК-сліди. Саме тут «DNA-free» витратні матеріали мають практичне значення: вони зменшують ризик внесення сторонньої людської ДНК під час обробки. 
Виявлення слідів ДНК є складним, багатоступеневим процесом, що потребує високого рівня професійної підготовки та дотримання суворих методичних вимог. Сучасні науково-технічні досягнення значно розширили можливості криміналістів і судових експертів, однак водночас поставили нові виклики, пов’язані з використанням результатів та забезпеченням їхньої достовірності.
Подальший розвиток методів виявлення та аналізу ДНК повинен бути спрямований на підвищення чутливості, надійності та швидкості досліджень, а також на вдосконалення нормативної бази, що регламентує використання генетичної інформації у кримінальному судочинстві.
